Лижний спорт

Історія виникнення лижного спорту

Лижний спорт — загальний термін для позначення видів спорту, в яких використовуються лижі або сноуборд. До лижних видів спорту належать лижні перегони, гірськолижний спорт, стрибки з трампліна, лижне двоборство, фрістайл, скікрос, сноубординг, а також інші види спорту - такі, як лижний туризм, лижний альпінізм, лижний екстрім тощо.

Розвитком більшості дисциплін лижного спорту опікується Міжнародна лижна федерація (FIS - Fédération Internationale de Ski), однак деякі дисципліни мають свої окремі федерації. В Україні питаннями лижного спорту опікується Федерація лижного спорту України.

Лижний спорт зародився в скандинавських країнах у середні віки. Ще в записах 1700 розповідається про бігах на лижах наввипередки після укладення парі. Це були, напевно, перші змагання.

Офіційно історія лижного спорту почалася у військовому відомстві Норвегії. Спортивне володіння лижами заохочувалося у рекрутів лижних формувань. Гансом Емахузеном в 1733 р. було видано першу настанову для військ з лижної підготовки, зі спортивним ухилом. З’явилися і перші правила лижних змагань, які провели в 1767 р. з різних видів, які відповідають сьогоднішнім слалому, біатлону, гонок та швидкісному спуску. Кращі спортсмени були премійовані. Щоб пропагувати серед цивільних осіб країни лижний спорт, в Осло в 1814 році провели спортивно-військовий огляд.

Багата історія лижного спорту, розпочавшись в Норвегії, отримала стрімкий розвиток у всіх великих світових державах. Після організації в 1877 році першого лижного норвезького спортивного товариства, протягом 20 років у всьому світі виникли схожі спортивні клуби. Першою досвід перейняла Фінляндія, у 1883 р. — Угорщина, в 1891 р. — Австрія та Швейцарія, в 1803 р. — Німеччина та Італія, в 1895 р. — Швеція і Росія, в 1900 р. — США і Болгарія, у 1902 р. — Англія, в 1912 р. — Японія.

Величезний внесок у лижний спорт внесли дослідники Арктики: Адольф Норденшельд в 1883-1884 рр.., Фрітьоф Нансен під час переходу на лижах через Гренландію в 1889 р., Руал Амундсен в 1910-1911 рр.., В експедиції на Південний полюс, учасники якої пройшли більше 2800 км на лижах. В кінці XIX — початку XX ст. змагання стали регулярно проводитися у всіх великих країнах світу. Однак напрямок розвитку видів в різних країнах було різним. У Норвегії розвивалися стрибки, гонки на пересіченій місцевості і двоєборстві. У Фінляндії розвиток отримали лижні гонки по рівнині. Гірські види популярні в альпійських країнах. У США на спеціалізацію розвитку спорту вплинули скандинавські переселенці. Гірськолижне напрямок, під впливом тренерів з Австрії, отримав лижний спорт в Японії.

Новий поштовх історія лижного спорту отримала після проведення міжнародного лижного конгресу за участю 10 країн в 1910 р., в місті Осло. Створена тут Міжнародна лижна комісія, реорганізована в 1924 році в Міжнародну лижну федерацію (ФІС), почала активно проводити всесвітні лижні змагання, які включають усі види. У 1924 році відбулися перші зимові Олімпійські ігри, в 1926 році — Першість світу, а в 1928 р. — Універсіада.

Види лижного спорту

У лижний спорт включають гірськолижний спорт, лижні гонки на різної довжини дистанції, двоєборство (гонка і стрибки), стрибки з трампліну. Умовно види змагань в лижному спорті можна поділити на північні види, альпійські види, фрістайл і сноуборд.

Північні види складаються з лижних гонок, стрибків на лижах з трампліна, спортивного орієнтування, лижного двоборства або північній комбінації. Альпійські види — це все, що становить гірськолижний спорт: слалом, гігантський слалом, швидкісний спуск, супергигантский слалом, гірськолижна комбінація. Фрістайлом називають спуск зі схилу з використанням елементів акробатичних стрибків і балету на лижах. Сноуборд — це спуск на одній спеціальній дошці.

Існують також такі види лижного спорту, як біатлон, skitour, лижний туризм, спортивне орієнтування на лижах, скі-альпінізм. Лижний спорт незвичайно різноманітний і багатий різними видами. Будь-який бажаючий зможе вибрати для себе відповідне направлення, яке задовольняє його потребам і навичкам. До того ж це спорт, зміцнюючий здоров’я і приносить масу задоволення.

Лижний крос і прогулянки на лижах є також популярним видом активного відпочинку.Лижні перегони є також складовою частиною інших зимових видів спорту: лижного двоборства та біатлону. Цей вид спорту популярний у всіх країнах, де є досить снігу: в скандинавськихкраїнах, Фінляндії, Росії, країнах Центральної та Східної Європи, включно з Україною, Канаді, США та в країнах Азії: Казахстані, Китаї, Кореї та Японії.

Лижні перегони — зимовий олімпійський вид спорту, змагання на подолання певної дистанції на швидкість, рухаючись на лижах і відштовхуючись лижними палицями. В лижних перегонах використовуються лижі з кріпленням, що залишає п'ятку лижника вільною.

Стилі

В останні десятиліття в лижних перегонах відбулися зміни, що призвели до виникнення двох різних стилів лижного бігу: класичного та ковзанярського, кожен з яких вимагає підготовки різного типу траси.

При класичному стилі на трасі попередньо прокладаються глибокі паралельні борозни - лижня. Зазвичай кожна ділянка траси має дві-три, іноді більше, паралельних лижень. Історично класичний стиль був єдиним стилем лижних перегонів, однак згодом спортсмени помітили, що можуть отримати виграш у швидкості, пересуваючись на певних ділянках траси способом, що нагадує рухи ковзаняра. Це викликало протести інших лижників, які справедливо зазначали, що такий спосіб пересування псує лижню. В результаті було прийнято рішення розділити лижні перегони на два окремих стилі. При перегонах класичним стилем ковзанярський хід заборонений, а при перегонах вільним стилем замість лижні траса прокладається у вигляді широкої смуги трамбованого снігу, на якій зручний ковзанярський хід.

На великих міжнародних змаганнях стилі чергуються. Кожне змагання включає в себе дистанції класичного та вільного стилю, і, якщо на попередньому турнірі, перегони на дистанції 15 км, наприклад, проводилися класичним стилем, то на наступному вони проводяться вільним стилем.

В інших видах спорту, елементом яких є лижні перегони: лижному двоборстві та біатлоні, використовується вільний стиль.

Види змагань

У лижних перегонах існує кілька різновидів замагань з різними правилами: гонки з роздільним стартом, гонки з масовим стартом, гонки переслідування, естафети, індивідуальний спринт і командний спринт. Багато з цих різновидів відносні нововведення, що мали на меті підвищення видовищності й глядацького інтересу.

Гонки з роздільним стартом

У гонках з роздільним стартом лижники стартують один за одним з інтервалом у 30 с. Для кожного спортсмена час засікається індивідуально, а переможець визначаєть за часом проходження траси. Лижник, що стартував пізніше має певну перевагу, оскільки йому повідомляють результати супротивників, однак пізній старт має свої недоліки, оскільки траса стає розбитою і не такою швидкою.

Гонки з масовим стартом

У гонках з масовим стартом спортсмени стартують одночасно на відкритій ділянці. Згодом лижня стає вужчою, тому такі гонки зазвичай починаються спуртом за право захопити кращу позицію. Для забезпечення приблизно однакових умов для всіх спортсменів масовий старт передбачає обмежене число учасників. Масовий старт дається, зокрема, в естафетах.

Гонки переслідування

Гонки переслідування проводяться у два етапи, здебільшого на кожному з них використовується інший стиль. На першому етапі проводиться роздільний старт, а на другому лижники стартують в залежності від часу проходження дистанції на першому етапі. Найшвидший на першому етапі спортсмен стартує першим, за ним через проміжок часу, рівний відставанню на першому етапі, стартує другий спортсмен, і так далі. Перемагає той, хто фінішує першим. Такий формат змагань викликає більший інтерес у глядачів, оскільки вони отримують нагоду бачити боротьбу між лижниками і фінішні спурти. Інший формат гонок переслідування, дуатлон, не передбачає перерви між двома етапами. При цьому форматі лижники розпочинають гонку із загального старту класичним стилем, а на середині дистанції отримують право йти вільним стилем. При цьому вони зазвичай змінюють лижі і лижні палиці.

Естафети

В естафетних гонках беруть участь команди з 4 лижників. Команди стартують одночасно, і далі, через певні проміжки, лижники передають естафету товаришам. На двох з чотирьох етапів може застосовуватися класичний стиль, на інших двох -вільний.

Індивідуальний спринт

Індивідуальний спринт - відносне нововведення. Змагання в ньому проводяться на відносно короткі дистанції, але вони проходять у кілька етапів. Спочатку проводиться кваліфікація - перегони з роздільним стартом, за результатами якої визначаються лижники, які потрапляють до етапу гонок із вибуванням. На етапі гонок із вибуванням кілька лижників, наприклад, шість, стартують одночасно, і перші кілька місць отримують право виходу до наступної стадії. Зазвичай, для зменшення фактора випадковості, число лижників, які отримують автоматичне право виступати на наступному етапі, доповнюється певною кількістю спортсменів, що показали найкращий час. Після кожного етапу число лижників зменшується, і, врешті-решт, у фіналі визначаються переможці й призери.

Командний спринт

В командному спринті беруть участь команди з двох лижників, які можуть змінюватися після кожного кола. При великому числі команд проводяться кілька кіл з вибуванням.

Організація та змагання

Лижні перегони входять до числа видів спорту, якими опікується Міжнародна федерація лижного спорту (FIS).

Найважливіші змагання — олімпійський турнір, відбуваються кожні 4 роки в рамках Зимових олімпіад. Лижні перегони входили до програми усіх Зимових Олімпійських ігор. На сьогодні на Олімпійських іграх розігрується 12 комплектів нагород.

Видатні лижники

Найвизначнішим лижником в історії лижних перегонів був норвежський восьмиразовий олімпійський чемпіон Бйорн Делі. Загалом він здобув 12 олімпійських медалей - крім восьми золотих, ще й 4 сріблих. Серед жінок найбільше золотих олімпійських медалей — шість, здобула російська лижниця Любов Єгорова.